Готуємось до ЗНО

ДЕЯКІ ФОРМИ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ ДО ДПА ТА ЗНО

 
 Головним принципом ефективної підготовки до складання обов’язкової державної підсумкової атестації і зовнішнього тестування є формування вміння застосовувати загальні методи розв’язування, а не розв’язування окремих завдань. Потрібно ознайомити учнів із процедурою іспиту, сформувати вміння правильно та швидко сприймати зміст пропонованих завдань, грамотно записати їх розв’язання, оптимально розподілити загальний час іспиту на виконання завдань, сприяти формуванню об’єктивної оцінки власних знань і вмінь.
Не «можна навчитися плавати, стоячи на березі», треба активно вводити тестові технології в систему навчання. З їх допомогою можна оцінити рівень засвоєння матеріалу, відпрацювати відповідні навички.
     Тренування у виконанні тестових завдань дозволять учням під час складання іспиту і ЗНО підвищити бал. Знаючи типові конструкції тестових завдань, учень практично не витрачатиме часу на розуміння інструкції. Під час таких тренувань формуються відповідні психотехнічні навички саморегуляції і самоконтролю.
Психотехнічні навички, набуті в процесі навчання, не лише підвищують ефективність підготовки до іспиту і ЗНО, але й дозволяють учням комфортно почуватися під час іспиту, сприяють розвитку навичок розумової роботи, вмінню мобілізуватися у вирішальній ситуації, опановувати власні емоції.
Для того щоб випускники змогли впевнено впоратися з тестом у напруженій екзаменаційній обстановці, потрібно готувати їх до тестування заздалегідь.
 
 Можна використовувати два види повторення матеріалу:
часткове повторення (здійснюється через «вкраплення» повторюваного матеріалу в урок);
повне повторення (через виділення окремих повних уроків для підготовки до іспитів). Під час повторення необхідно:
допомагати учням виділити головно і другорядне в навчальному матеріалі;
навчити працювати з навчальною і додатковою літературою, комп’ютером, Інтернетом;
формувати в учнів уміння застосовувати формули, теореми в різних нестандартних ситуаціях;
формувати готовність відповісти на будь-яке додаткове запитання або прогнозувати його;
учити самостійно добувати знання.
 
 Повторення навчального матеріалу блоками є однією з ефективних форм повторення (учні працюють у групах).
     Групова форма роботи допомагає учням розслабитися, тобто знімає страх дати неправильну відповідь, показати, що чогось не пам’ятаєш або не знаєш, а також знімає ніяковість, збентеження. За спільного виконання завдань відбувається взаємонавчання. Учні з достатнім та високим рівнями навчальних досягнень пояснюють незрозумілі моменти учням з нижчим рівнем знань, тим самим одні детальніше, поглиблено усвідомлюють матеріал теми, а інші вивчають наново забутий матеріал. Часто учні соромляться перепитати в учителя, що не зрозуміло, а ось в однокласника — ні. У ході групової діяльності учні набувають уміння прислухатися до думки товаришів, вчаться культури спілкування, ведення діалогу, у них виховується відповідальність за результат роботи своєї команди.
     Учні об’єднані в п’ять команд по шість осіб. Кожна з команд заздалегідь знає завдання, які необхідно виконати до уроку.
     Учитель за тиждень до уроку вивішує «Базовий лист контролю». У ньому перелічені основні поняття, формулювання, формули, які зобов’язаний знати кожен учень, а також основні типи вправ, завдань, які повинні вміти розв’язувати всі. Краще, якщо учні перепишуть цей лист у зошити, щоб бачити, що вони повинні точно знати! Цей лист можна зробити «двоповерховим». Перша його половина — обов’язковий мінімум для всіх. Рискою відокремлено другу половину, що містить додаткові питання для претендентів на високу оцінку.

     Повторення потрібно організувати за принципом «від теорії — до практики», причому форми роботи з учнями можуть бути різноманітними.


КОНКУРС НА КРАЩУ «ШПАРГАЛКУ»
     Кожна команда заздалегідь готує п’ять копій «шпаргалок» (чотири — для обміну між командами і одну — вчителеві). «Шпаргалка» може мати вигляд документа, презентації, газети, буклету тощо. (Під «шпаргалкою» маємо на увазі не матеріал для списування на іспиті або контрольній роботі, а систематизовані відомості з певної теми). Під час складання «шпаргалки» учням необхідно пригадати теоретичний матеріал, використовуючи підручник, конспект, узагальнити й систематизувати його. Враховуючи момент суперництва між командами, учням доведеться якнайточніше і ширше розкрити тему, для чого необхідно скористатися додатковими джерелами інформації (посібниками, інтернетом тощо).

ПЕРЕВІРКА ТЕОРЕТИЧНОГО  МАТЕРІАЛУ «ЗАПИТАННЯ — ВІДПОВІДЬ»
     Від кожної команди до дошки виходить по одному учню. Учні команд-суперниць ставлять йому не менше ніж чотири запитання. Якщо відповідь неправильна або її взагалі немає, на нього відповідає автор запитання. За такої форми роботи учні відповідально ставляться до повторення теоретичного матеріалу, намагаються розібратися в складних моментах певної теми.

ПЕРЕВІРКА  ЕЛЕМЕНТАРНИХ НАВИЧОК
     Перевірку навичок виконання обов’язкових вправ здійснюємо під час виконання тестових завдань (бажано підготувати шість варіантів, тоді кожен учень команди має свій варіант).
     Учні заповнюють таблицю відповідей, учитель стежить за часом і ходом виконання роботи кожного учня. Учні в групах обмінюються бланками відповідей і виконують перевірку у вигляді гри «морський бій» (учитель називає помер завдання і відповідну букву відповіді, а учні ставлять 1 бал за правильну відповідь і 0 балів — за неправильну). Потім роботи повертають «господарям» з отриманим балом. Учні відразу бачать одержані бали, аналізують припущені помилки і час виконання завдань, пригадують, де згаяли час; роблять відповідні висновки. Якщо є можливість провести урок у комп’ютерному кабінеті, то цьому етапу можна надати форми інтерактивного тесту, який легко скласти, наприклад, в Ехсеl.

РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
     Розв’язування задач (завдання з другої і третьої частин екзаменаційного збірника) вимагає глибших знань з певної теми. Учитель пропонує завдання, записані на дошці або на окремому аркуші, який видає кожній команді). Учні з повним обґрунтуванням розв’язують ці задачі на дошці.

КОНКУРС «А МИ ЗМОГЛИ РОЗВ'ЯЗАТИ!»
     З базового листа розглядаємо завдання «другого поверху», тобто вправи високого рівня. Завдання для всіх команд однакові. Представник першої команди розв’язує перше завдання, потім представник другої команди розв’язує друге завдання тощо, доки всі завдання не буде розв’язано. Під час обговорення розв’язання учні роблять висновки, яке з наведених розв’язань є раціональним, яке — красивим, яке — заплутаним тощо.


ЯК ПРОВОДИТИ ТЕСТУВАННЯ ДОСЯГНЕНЬ І РОЗВИТКУ
     Педагогам потрібно готуватися до широкого впровадження тестових методик, яким відведено визначальну роль на ринку педагогічних послуг. Сучасний споживач звик вірити незалежному тестуванню, і якість педагогічного продукту не є винятком. Тому тестування успішності, досягнень, розвитку, вихованості дедалі частіше застосовують у щоденній педагогічній практиці.
      Учителі використовують переважно тести, складені спеціалізованими лабораторіями, але досить часто їм доводиться розробляти їх самостійно. Правильно складені тести навчальних досягнень (навченості) повинні задовольняти чимало вимог. Бажано зробити їх:
короткотерміновими, щоб уникнути витрат часу;
однозначними, що не допускають довільного тлумачення тестового завдання;
правильними, що виключають можливість формулювання багатозначних відповідей;
короткими, що потребують стислих відповідей;
інформаційними, тобто такими, що забезпечують можливості співвіднесення кількісної оцінки за виконання тесту з порядковою чи навіть інтервальною шкалами вимірів;
зручними, тобто придатними для швидкої математичної обробки результатів; стандартними, придатними для широкого практичного використання — вимірювання рівня навченості якомога ширших груп учнів, що опановують певний обсяг знань на тому самому (однаковому) рівні навчання.
     Шкільні тести — різновид іспитів для діагностування рівня сформованості тих рис, що мають для нас і наших учнів найбільше значення. Якщо в основу їх класифікації покласти компоненти розвитку і формування різних рис, вона виглядатиме так:
1. Тести загальних розумових здібностей, розумового розвитку.
2. Тести спеціальних здібностей у різних галузях діяльності.
3. Тести навченості, успішності, академічних досягнень тощо.
4. Тести для визначення окремих рис, характеристик особистості (пам’яті, мислення, характеру та інших).
5. Тести для визначення рівня розвитку в різних галузях.
6. Тести для визначення рівня вихованості (сформованості загальнолюдських, моральних, соціальних та інших рис).
Застосування тестів буде найбільш ефективним і забезпечить надійні висновки лише за умови правильного сполучення між собою всіх виділених груп тестів. Тому тестові іспити завжди мають комплексний характер: висновки одних доповнюють і коригують інші.
     Робити загальні висновки, наприклад про рівень розвитку школярів, на основі застосування лише тестів навченості було б професійною помилкою. Коли постає завдання діагностувати рівень навченості у зв'язку з досягненнями і розвитком особистості, потрібно застосовувати відповідні види тестових завдань та адекватні до них методики виміру, аналізу, не забуваючи, однак, постійно перевіряти здобуті результати.
     Під час складання тестів важливо враховувати, наскільки вони відповідають запроектованим цілям навчання, виховання, розвитку учнів. Найважливішими критеріями діагностичних тестів навченості є дієвість (валідність, показовість), надійність (імовірність, правильність), диференційованість (розрізнення).
     Дієвість тесту за своєю сутністю близька до вимоги повноти, усебічності перевірки, пропорційного подання в тесті всіх елементів вимірюваних ним знань або вмінь. Термін «дієвість» має, як мінімум, два синоніми — валідність (від англ.  — той, що має значення, здатний) і показовість, показність, що розуміють також як репрезентативність. Готуючи валідний тест, укладач зобов’язаний ретельно дослідити всі частини навчальної програми, зміст освіти, навчальні книги, добре знати мету і конкретні завдання кожної частини навчання. Лише тоді він зможе скомпонувати тести, дієві для визначеної категорії школярів.
    Чітке і зрозуміле формулювання запитань у межах засвоєних знань — чи не найголовніша умова дієвості тесту. Якщо запитання тесту виходять за межі вивчених знань або не досягають цих меж, перевищують запроектований рівень навчання або не сягають його, то такий тест не буде дієвим для всіх учнів.
Засвоєння математики за спеціальною про¬грамою, скажімо, у спеціалізованому фізико-математичному ліцеї не можна діагностувати за допомогою тестів, призначених для загальноосвітньої школи.
     Дієвість тесту визначають статистичними методами. Величина 0,7-0,9 свідчить про високу дієвість тестів навченості. За коефіцієнту кореляції 0,45-0,55 дієвість тесту вважають задовільною, за нижчих значень — незадовільною.
Ступінь надійності тестів характеризується стабільністю, стійкістю показників за повторних вимірювань за допомогою того самого тесту чи його рівноцінного замінника. Кількісно цей показник характеризується імовірністю досягнення запроектованих результатів (правильністю значень).
     Правильно складені й апробовані тести навченості дозволяють досягти коефіцієнта надійності 0,9. Установлено, що надійність тесту підвищується в разі збільшення кількості тестових завдань.
     Доведено також, що чим вищою є тематична, І змістовна розмаїтість тестових завдань, тим нижчою є надійність тесту. Це треба розуміти так: тест, націлений на перевірку засвоєння конкретної теми, завжди буде більш надійним, ніж тест, спрямований на перевірку всього розділу (курсу). Останній, звичайно, охоплює більшу кількість матеріалу — закономірностей, концепцій, фактів. Надійність знижується саме  тому, що змістовна розмаїтість його вища.
    Надійність тестів навченості значно залежить від того, наскільки складними або легки¬ми вважають їх учні. Складність визначають за співвідношенням правильних і неправильних відповідей на тестові запитання. Включення до складу тестів таких завдань, на які всі учні відповідають правильно чи, навпаки, неправильно, значно знижує загальну надійність тесту загалом. Найбільшу практичну цінність мають завдання, на які правильно відповідають 60-80 % школярів.
     Характеристика диференційованості (розрізнення) пов’язана з використанням тестів, у яких потрібно вибирати правильну відповідь із кількох можливих альтернатив. Якщо, скажімо, всі учні безпомилково знаходять правильну відповідь на одне питання і так само дружно не можуть відповісти на наступне, то це сигнал для вдосконалення тесту. Його необхідно диференціювати, тобто зробити помітним для розрізнення відповідей. Інакше за допомогою тесту не можна буде відокремити тих, хто засвоїв матеріал на необхідному рівні, від тих, хто заданого рівня не досяг. Практично диференціюють тести за результатами статистичного аналізу, порівнюючи результати виконання тесту загалом із результатами виконання окремих завдань. Якщо коефіцієнт кореляції між відповідями на конкретні завдання і на тест загалом більше ніж 0,5, то це свідчить про достатню диференційованість тесту.
     Крім розглянутих критеріїв, використовують також і показник ефективності тесту. Тест, що забезпечує за інших рівних умов більшу кількість відповідей за одиницю часу, вважають ефективнішим. Наприклад, за 10 хвилин тестування від учнів можна одержати і 5, і 8, і 10 відповідей, застосовуючи різні методики складання тестових завдань. Отже, у кожному конкретному випадку потрібно робити висно¬вок, чого ми маємо досягти.
    Готуючи матеріали для тестового кон¬тролю, необхідно дотримувати таких основних правил:
1. Не можна включати відповіді, неправиль¬ність яких на момент тестування не може бути обґрунтована учнями
2. Неправильні відповіді потрібно конструювати на основі типових помилок, вони мають бути правдоподібними.
3. Правильні відповіді серед усіх пропонованих відповідей треба розташовувати у випадковому порядку.
4. Запитання не повинні повторювати формулювань підручника.
5. Відповіді на одні запитання не повинні бути підказками для відповідей на інші.
6. Запитання не повинні містити «пасток».
     Тести досягнень і навченості дедалі частіше застосовують на практиці. Нині короткочасне опитування учнів на кожному уроці за допомогою тестів використовують майже всі педагоги. У продуктивній технології воно є неодмінною складовою процесу. Його перевага в тому, що одночасно зайнятий і продуктивно працює увесь клас, виконується перший етап практики, за результатом якої за кілька хвилин можна одержати зріз навченості учнів. Це змушує учнів готуватися до кожного уроку, працювати систематично. У такий спосіб учитель розв’язує проблему необхідної міцності знань. За допомогою перевірки виявляє насамперед прогалини в знаннях, що дуже важливо для продуктивного самонавчання. Індивідуальна та диференційована робота з учнями щодо попередження неуспішності також ґрунтується на поточному тестуванні.
     Зазвичай, не всі необхідні характеристики засвоєння можна визначити за допомогою тестування. Такі, наприклад, важливі риси, як уміння конкретизувати свою відповідь прикладами, уміння зв’язно, логічно і доказово висловлювати свої думки, деякі інші характеристики знань, умінь, навичок, діагностувати тестуванням неможливо. Це означає, що тестування має обов’язково сполучатися з іншими формами і методами перевірки. Правильно діють педагоги, які використовують усні та письмові нестандартизовані тести (усні відповіді, твори, перекази), щоб дати можливість школярам усебічно обґрунтовувати свої відповіді, вправлятися у відстоюванні своїх думок.


 

Немає коментарів:

Дописати коментар